Наше минуле й сьогодення пов’язані багатовіковими традиціями, одна з яких — національний одяг, а саме вишиванка. Зараз цей елемент народного вбрання отримав нове життя завдяки сучасним рішенням крою й візерунку, при цьому не втративши споконвічної краси, ошатності та символічного значення оберегу. Останнім часом вишиванки з’являються не лише в гардеробі наших співвітчизників — часто їх можна побачити на всесвітньо відомих зірках шоу-бізнесу та кіно. Кожного року в третій травневий четвер, у День вишиванки, багато українців одягають вишиті сорочки, щоб вшанувати культурні традиції свого народу.

Наші далекі предки носили вишиванки з незапам’ятних часів — вважається, що вишиті сорочки вже були в гардеробі у представників загадкової й високорозвиненої трипільської культури. Хоч матеріальних свідчень цьому не залишилося, проте орнаменти на уламках глиняного посуду часів Трипілля мають багато спільного з орнаментами української вишивки. Археологічні знахідки, датовані VI століттям, підтверджують наявність вишитого одягу у скіфських племен. Історики вважають, що ці вишиванки виконували функцію оберега в бою, адже скіфи були войовничим народом.  Зустрічаються згадки про скіфський вишитий одяг і в творах Геродота.

В часи Київської Русі вишивка набула досконалості та розкоші —на одязі князів, знаті й священників вишивали візерунки золотими й срібними нитками. Простий люд носив вишиванки з орнаментами, вишитими звичайними нитками. Тоді сформувалися два напрямки у вишивці — орнаментальний і сюжетний, які гармонійно поєднувалися між собою. Вишивка була не тільки естетичною прикрасою одягу, а й способом розповісти оточуючим про свій рід та одночасно забезпечити собі енергетичний захист. Найчастіше візерунки розташовували на частинах одягу біля відкритого тіла, тобто на комірі, на манжетах рукавів, а в жіночих сорочках ще й по подолу спідниці.

Пізніше, за часів славної Запорізької Січі, вишиванка стала невід’ємною частиною одягу козаків. Вважалося, що сорочка, вишита руками матері, дружини чи сестри, берегла життя воїна в бою, зцілювала рани й звеселяла на чужині. Крім того, певні символи на полотні убезпечували від злого ока і недобрих чарів. Саме в період існування Війська Запорізького визначився цілісний український народний костюм, а сорочка-вишиванка стала для українців національним символом.

День вишиванки як свято є відносно новим — його започаткували 2006 року в Чернівецькому національному університеті. Все почалося з того, що студент історичного факультету Ігор Житарюк часто  приходив на заняття у вишиванці, і це наштовхнуло його одногрупницю Лесю Воронюк на думку одягнутися в національні українські сорочки всією студентською громадою. Спершу до акції долучилися кількадесят студентів та деякі з  викладачів, але невдовзі це красиве свято розповсюдилося по всій країні, а також в українській діаспорі.