У нас, в Україні, це сиропусний тиждень. Це Колодій. Масниця. Це Запусти.

А Заговини (до речі, ми всі говоримо «розговітися» на Великдень, але треба ж спершу заговітися). І це якраз і називається Заговини.

І в Україні ніхто не їв «блінов», а їли налисники, млинці і вареники. Це основне, що їли на тижні. Бо за два тижні до великого посту треба було підготувати свій організм. Що вони робили: перший тиждень називався м’ясопусним, коли треба було добре наїстися м’яса. Це були м’ясниці, від слова м’ясо. А потім, наступний тиждень, називався сиропусний. Коли м’яса організмові вже не давали, але ще багато тваринного білка отримувалося з яєць і молочних продуктів. Тому вареники були з сиром, з картоплею та грибами, млинці також з сиром, з маком, з вишнею. І ми цей тиждень називаємо масниця, бо все щедро змазувалось маслом.

А потім все завершувалось Прощеною неділею, коли всі просили один у одного прощення перед великим постом. Щоб увійти в піст очищеними. В нашому розумінні піст – це не їсти м’яса. Але піст має дуже серйозний сенс. Ми очищаємо наші думки. Можливо і ви помічали – коли який день не поїв – ввечері таке ясне мислення. Піст – це й очищення стосунків. Щоб до свята Христового воскресіння прийти очищеним. Душею, думками і тілом.

А Колодій – це ще цікавіше. Це називалося бабським тижнем, оцей сиропусний тиждень. Цілий тиждень, починаючи з понеділка, йде святкування: як колодка народжується, як її хрестять, і аж до останнього дня, коли колодка вмирає. Це все робили жінки, вони пили, їли. Теперішні традиції на кшталт тещі ноги мити, чи до тещі «на бліни» – це перекручені традиції.