Коли весняне сонечко посилає свої перші теплі промені на землю, а галявина вкривається зеленим килимом, по траві миттєво розсипаються яскраво-жовті квіти – кульбаби. Для одних ці рослини – звичайні бур’яни, для інших – компонент вітамінних страв, адже із зелені готують вишукані салати, а із квіток варять смачне варення. Окрім того, квітка володіє цілющими властивостями, тому широко використовується в медицині. Як бачимо, кульбаба – рослина універсальна. Тому недарма в її честь було запроваджено окреме свято, яке так і називається – Всесвітній день кульбаби. До речі, святкують його 13 травня. Саме тоді квіточки з’являються на галявинах на територіях країн з помірним кліматом.

На латині назва цієї квітки звучить наступним чином – Taraxacum, що у перекладі означає «заспокоєння», «зцілення», «лікування очей». Українською мовою цю рослину називають по-різному: кульбаба, зубний корінь, єврейська шапка тощо. Зважаючи на свої цілющі властивості квітка також отримала такі назви як бабусина трава та еліксир життя.

Українське слово «кульбаба» походить від праслов’янського kulьbava květka та означає – «квітка, що гнеться». Річ у тім, що стебло кульбаби має трубоподібну форму. Коли її зірвати та попробувати розірвати трубку, вона ділиться на кілька частин, які згинаються у різні боки.

У біоніці кульбабу використали як ідею для створення першого парашута. І дійсно, достатньо дмухнути на білу пухнасту кульку, як в мить десятки маленьких парашутів розлітаються навколо та плавно сідають на землю. Це відкриття поряд з іншими цікавими фактами про кульбабу стало поштовхом до створення окремого дня, присвяченого саме цим багатогранним квітам.